МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економічної теорії Доповідь на тему: „Україна на міжнародному ринку праці” Місце мігрантів у структурі сучасного ринку праці. Сучасний ринок праці зазнає впливу низки чинників. Це конкуренція зайнятих між собою, неоднорідність ринку праці, поділ його на субринки, мобільність робочої сили. Міграція робочої сили є важливим економічним, соціальним та гуманітарним фактором як у країнах походження, так і в країнах, що приймають. У країнах походження міграція може полегшити наявне безробіття й принести їм певні прибутки у вигляді іноземної валюти в результаті грошових переказів мігрантів. Але вона приховує в собі небезпеку втрати країною необхідної кваліфікованої робочої сили. Крім того, міграція супроводжується великими витратами в соціальній сфері й у сфері людських ресурсів. З поширенням відносин купівлі-продажу робочої сили склалися такі поняття, як національний ринок робочої сили та її національна вартість. Тепер дедалі частіше застосовують поняття міжнародного ринку робочої сили та її інтернаціональної вартості. Важливо з'ясувати, як впливає відтворення робочої сили іммігрантів на процеси відтворення національної робочої сили. Наймання іноземних трудящих має свої особливості. Ці особливості зумовлені насамперед тим, що іноземні робітники перебувають у більшій економічній залежності від підприємців, ніж місцеві робітники. Крім обмеження строку перебування в країні, для іноземців запроваджуються обмеження на право змінювати місце роботи, отже, вони позбавляються можливості продавати свою робочу силу дорожче. У дозволах на роботу іммігрантам спеціально застережуються характер і місце роботи, професія. Чинні законодавства й розпорядження адміністративних органів країн імміграції вводять особливі обмеження відносно визнання кваліфікації, що її здобули іноземні працівники на батьківщині, впроваджують складні умови допуску їх до конкретних робіт та навіть вилучають їх з певних секторів наймання (наприклад, державної служби), залишаючи їх для корінних мешканців країни. Іммігранта можуть виселити з країни, якщо він утратив свою роботу або самочинно покинув її. Таким чином, імміграційні закони, що діють у високорозвинутих країнах, багато в чому урізають свободу іноземного працівника. Оскільки подібні закони не поширюються на місцеву робочу силу, «чужі» працівники вже в процесі їхнього наймання стають більш вигідним та зручним товаром. Щоправда, становище іноземних працівників у системі виробничих відносин принципово не відрізнятися від становища громадян країн імміграції. І ті, й інші продають свою робочу силу, виробляють додаткову вартість. Проте становище іноземців має й певні особливості. Іммігранти змушені працювати в гірших умовах, тобто вони виконують найбруднішу, найтяжчу, одноманітну роботу, отримуючи при цьому, як правило, нижчу, ніж місцеві працівники, плату. Підприємці, що використовують іноземну робочу силу, значною мірою звільнені від витрат на її відтворення Держава в найбільш розвинутих країнах мусить брати досить активну участь у відтворенні національної робочої сили протягом усього її життя (витрати на освіту, медичне обслуговування, професійну підготовку й перепідготовку, пенсії за віком і за інвалідністю, допомога з безробіття, сімейні допомоги), державні внески в «людський капітал» іммігрантів мінімальні. Іноземні робітники приїжджають до країн імміграції в найпродуктивнішому віці, а залишають ці країни, коли стають непрацездатними або «зайвими» з економічних, соціальних або політичних причин. Після повернення іноземного працівника на батьківщину держави та монополії країн імміграції ніяких витрат на нього, як правило, не несуть. Вартість товару робоча сила визначається, як відомо, обсягом коштів, необхідних для підтримання життя працівника й збереження його працездатності. Маються на увазі насамперед поточні витрати робітника на себе й сім'ю з урахуванням рівня потреб, що склалися в ...